Славутський історичний музей

Музейна справа на Славутчині започаткована ще за часів відомого князівського роду Сангушків, які проживали в місті  з кінця XVІІІ  до початку ХХ ст.

Дослідник Волині та Поділля М.І.Теодорович (1856-1917) в своїй праці «Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської губернії за 1893 рік» відмітив, що в Славуті в княжому палаці була наявна бібліотека, архів, картинна галерея та музей рідкісних предметів. В картинній галереї Сангушків були наявні картини, що зображували Сигізмунда ІІІ на сеймі, перемогу польного гетьмана Литовського, воєводи Брацлавського князя Р.Ф.Сангушка під Углею в 1568 році. В музеї рідкісних предметів у маєтку знаходилося дорогоцінне зібрання старовинної зброї, декілька старовинних прапорів, шитих на атласі, великий срібний старовинний хрест з Розп’яттям та багато інших цінних предметів.

1926 рік – перша згадка про краєзнавчий районний музей в місті Славута, який розміщався по сучасній вул. М.Грушевського. Завідувачем музею працював директор Славутської української семирічної школи Володимир Іванович Кочубей.

Краєзнавчий музей в Славуті складався з трьох відділів: природничого (у складі п’яти підвідділів: геологічного, ентомологічного, орнітологічного, дендрологічного та зоологічного), соціально-економічного (у складі двох підвідділів: кустарного та промислового) та культурно-історичного (у складі шести підвідділів: археологічного, історичного, нумізматичного, художнього, шиття та підвідділу рукописів і друку).

В 1959 році у місті в школі-восьмирічки №4 відкрито «Музей партизанської слави», а 5 листопада 1967 року в будинку №27 по вулиці Козацькій відкрито народний музей, створений силами громадськості міста і району з участю промислових підприємств і педколективів шкіл. Очолив ініціативну групу по створенню музею і працював його незмінним керівником на громадських засадах ветеран війни і праці Звада Іван Гнатович.

Експозиція музею складалася з чотирьох відділів: дореволюційна Славутчина; революція та громадянська війна; участь славутчан у Великій Вітчизняній війні; трудова діяльність славутчан в післявоєнний період.

Згідно Рішення виконавчого комітету Славутської районної ради депутатів трудящих Хмельницької області від 08.07.1977р. №163-А  «Про відкриття в місті Славута районного музею партизанської слави» народний музей партизанської слави був перенесений до нового приміщення – районного лекторію товариства «Знання» по сучасній вул. Миру, 104. Завідуючим лекторію товариства «Знання» та директором музею був призначений ветеран Радянської армії Валентин Іванович Бекреньов. Посприяв створенню музею колишній комісар партизанського з’єднання ім. Ф.М.Михайлова, Почесний громадянин міста Славути Г.В.Кузовков.

Експозиція музею містила  наступні розділи: Славутчина напередодні війни; підпільні групи Славутчини; Славутське партизанське з’єднання; визволення Славутчини; Герої Радянського Союзу Славутчини; Славутчани на фронтах Великої Вітчизняної війни; Славута сьогодні.

8 травня 1985 року в місті відкрито новозбудоване двоповерхове приміщення Музею історії партійної та комсомольської організацій Славутчини по вул. Я.Мудрого,48,  споруджене за проектом хмельницького архітектора Н.В.Чекерди.

Будівництво музею здійснив колектив міжгосподарської будівельної організації на чолі з А.Д.Фрідманом. Художнє оформлення і експозицію виконано під керівництвом лауреата премії ім. Т.Г.Шевченка архітектора А.Ф.Ігнащенка та члена спілки художників України О.С. Кириченко.

Протягом 1985-1989 років директором Музею історії партійної та комсомольської організацій Славутчини працював В.І.Бекреньов.

З 1 січня 1989 року Музей історії партійної і комсомольської організацій Славутчини отримав статус державного та став філіалом Хмельницького обласного  краєзнавчого музею.

У 1989-1995-х роках директором музею працював В.П.Савчук. В цей час у фондах музею нараховувалося близько 1,5 тис. експонатів.

Часи незалежності України позначилися новим етапом розвитку музейної справи в місті. У 1996 році Музей історії партійної та комсомольської організацій змінив свою назву на «Славутський історичний музей». Його директором з 1995 року по 2000 рік працювала Л.О.Ворощук, з 2000 року по 2015 рік – С.Ф.Ковальчук, з 2015 року – С.О.Андрощук.

Протягом 2015-2016 років за сприянням міського голови Сидора Василя Богдановича проведено капітальний ремонт та повну реекспозицію музею. Автор проекту нової експозиції – член Національної спілки художників України Павлович Яків Мар’янович, науковий консультант – Заслужений працівник культури України, кандидат історичних наук – Єсюнін Сергій Миколайович.

На сьогодні експозиція музею містить понад 3 тисячі експонатів і складається з наступних розділів:

  • «Давнє минуле краю» (палеонтологія, археологія); етнографія та побут поліського краю (етнографічні матеріали, знаряддя праці та побуту, інтер’єр помешкання поліського селянина);
  • Заснування Славути (Деражня та Воля Деражнянська у XVI-XVII ст., Славутин у XVII ст., князі Заславські – засновники Славути (1633-1703рр.), край у козацьку добу);
  • Славутчина та Сангушки (князі Сангушки: родовід, представники, володіння, розвиток промисловості, курорт в Славуті, містечко і його мешканці);
  • Славута у першій половині ХХ ст. (доба Української Народної Республіки, встановлення радянської влади та міжвоєнне життя міста (1921-1941 рр.), прикордонний край, єврейська община, Голодомор, репресії, депортації);
  • Роки соціалізму (1944-1991 рр.) (повоєнна відбудова, розбудова промисловості, розвиток соціальної сфери, розвиток міста та міського господарства, трагічні події Афганістану, Чорнобильської АЕС);
  • В Україні незалежній (проголошення незалежності, розвиток міста в нових суспільно-економічних умовах, почесні громадяни міста та району, Революція Гідності та боротьба за державність – АТО);
  • Друга світова війна (1939-1945 рр.) (окупаційний режим, рух опору під час окупації, славутчани на фронтах війни, визволення міста та краю);
  • Природа краю та природо-охорона сфера.

За останні роки музей істотно поповнився новими експонатами історичної тематики, таким чином виправдовуючи назву історичного. В Славутському історичному музеї зберігається більше 7 тисяч предметів основного та більше 5 тисяч предметів науково-допоміжного фондів. Кожного року музей в середньому відвідує близько 4 тис. чоловік.

Музей працює щоденно з 8 до 17 години, окрім суботи.