ДО УВАГИ РОБОТОДАВЦІВ!

ПАМ’ЯТКА: «ТІНЬОВА» ЗАЙНЯТІСТЬ ТА «ТІНЬОВА» ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Феномен тіньової економіки достатньо відомий у всьому світі, і при тому дуже давно. В економіці України процеси «тінізації» набули дуже значного поширення. В останні роки спостерігається негативна тенденція до скорочення економічного потенціалу країни і легалізація тіньового сектору могла б стати важливим чинником подолання кризи і пов’язаних з нею негараздів.

«Тіньова» зайнятість і «тіньова» ЗП – явища, які, на жаль, міцно увійшли в наше життя та набули великих масштабів. Це не лише серйозна соціальна, але й економічна проблема. Легалізація зайнятості та ЗП сьогодні є одним з пріоритетів державної політики зайнятості.

Влаштуватися на роботу без укладання трудового договору – без проблем. Але через таку зайнятість, яку практикують в основному приватні підприємці, соціально незахищеними залишаються, в першу чергу, працівники. Ненормований робочий день, відсутність оплати лікарняного та відпустки, залежність розміру ЗП виключно від роботодавця, відсутність записів у трудовій книжці та несплата внесків до ПФУ – це неповний список порушення вимог трудового законодавства роботодавцями. З цим пов’язана також можливість (наприклад, у випадку конфлікту з роботодавцем) невиплати ЗП працівнику. У такому разі більшість юристів навіть не хочуть братися за трудові спори, оскільки знають, що практично безнадійно притягнути до відповідальності працедавця, який не заплатив своєму працівнику. Слід зазначити, що більшість приватних підприємців, які використовують найману робочу силу ведуть недостовірний облік робочого часу, тобто працівники працюють по 10-12 год. на добу, без вихідних, а ЗП в трудовому договорі встановлена на рівні розміру мінімальної ЗП. Оплата роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні не проводиться.

Важливо, аби наймані працівники зрозуміли, що легальні трудові відносини для них вигідніші. Працюючи нелегально, працівник отримуватиме мізерну пенсію та допомогу по безробіттю, за лікарняними та при втраті здоров’я через нещасний випадок на виробництві. Та й роботодавець, працюючи у “тіні”, також почувається невпевнено, адже ризикує втратити бізнес, якщо до нього завітають з перевіркою. Довідково: витяг зі ст. 265 КЗПП України «Відповідальність за порушення законодавства про працю»

Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

  • фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі Мін. ЗП (96 тис.грн.);
  • порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі Мін. ЗП (9,6 тис.грн.);
  • недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі Мін. ЗП (32,0 тис.грн.). встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
  • недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, – у десятикратному розмірі Мін. ЗП (32,0 тис.грн.).

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Варто зазначили, що згідно Положення про порядок призначення та надання населенню СУБСИДІЇ, зокрема: для працездатних осіб (крім осіб, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і проживають разом і батьками чи іншими членами родини; осіб, призваних на строкову військову службу), середньомісячний дохід яких протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, менший від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на такий період. У РОЗРАХУНОК СУБСИДІЇ ЗА КОЖНИЙ МІСЯЦЬ ЗАЗНАЧЕНОГО ПЕРІОДУ ВКЛЮЧАЄТЬСЯ МІСЯЧНИЙ ДОХІД НА РІВНІ ДBOX РОЗМІРІВ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ, встановленого для працездатних осіб у відповідному періоді.

Що варто знати про трудові відносини ?!

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (витяг)

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ (витяг)

Стаття 3. Регулювання трудових відносин Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників – умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові ЗП і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 47. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 48. Трудові книжки – трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування.

Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу7 на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких і обмежень обсягу трудових прав працівників.

Стаття 52. П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість роботи

Для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням   установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Стаття 58. Робота змінами – при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Стаття 59. Перерви між змінами – тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

ЧАС ВІДПОЧИНКУ

Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Стаття 67. Вихідні дні

При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Примітка: згідно cm. 107, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

  • відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
  • працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  • працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

ОПЛАТА ПРАЦІ

Стаття 95. Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати

Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна ЗП встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна ЗП є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою. – за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Стаття 108. Оплата роботи у нічний час

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Стаття 110. Повідомлення працівника про розміри оплати праці

При кожній виплаті ЗІ І власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Стаття 115. Строки виплати заробітної плати

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВІДПУСТКИ (витяг)

Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її тривалість

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік. який відлічується з дня укладення трудового договору. Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26 календарних днів.

Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. (Cm. 10 даного Закону).

Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А І групи

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Стаття 21. Порядок оплати відпусток

Заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку.

Стаття 24. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А І групи, виплачується спадкоємцям.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ІНДЕКСАЦІЮ ГРОШОВИХ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ (витяг)

Стаття 1. Поняття індексації

Індексація – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Шановні працівники, повідомляємо, що в разі порушення роботодавцями вимог чинного законодавства про працю, ви можете звертатись в управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради за адресою: м.Славута, вул. Ярослава Мудрого, 47, тел. 7-05-53.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *