Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Модератор: Адміністратор

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Андрій » 25 лютого 2012, 20:50

Дякую всім. Мої оповідання, не є предметом заробітку, не ідея-фікс для заробляння грошей. Та й який з них заробіток. Просто, коли є час, пишу для душі. А за добрі слова дякую. На Ваш суд ще одна бувальщина.

САШКО СТОЯВ, А ДЯДЬКО ЇХАВ.
Може і не Сашко, а який-небудь Петро, Микола чи Іван - не в тім річ, бо де б я не чув цю історію, усі стверджують, що відбулась вона саме в них. Отож Сашко не просто стояв, а стояв в міліцейських одностроях з полосатою паличкою-жезлом на дорозі місцевого значення і що називається, ніс службу, зупиняючи всі підряд поодинокі автівки і прискіпливо, ну аж надто прискіпливо вимагаючи від водіїв виконання правил дорожнього руху. На відміну від своїх ровесників, що одягли погони задля героїчної міліційної романтики і нещадної боротьби зі злочинністю, Сашко по закінченню середньої школи, з "натягнутими" трієчками, важко відрізняючи теорему Піфагора від таблиці Мендєлєєва пішов у міліціонери аби сповна насолоджуватися тією владою, що давали йому погони, фуражка з кокардою і пресловута "ряба палка". Це нічого, що він "пас задніх" в класі, зате навіть отой грамотний научний професор з "дев'ятки" запобігливо сунув Сашкові червінця за дещо "лисувату" резину на запасці, ще й подякував. Тут потрібно сказати, що попри низький інтелект та аж надто слабкі шкільні знання, фантазії у Сашка щодо вміння "доколупатись" не бракувало, отож пожмакані п'ятірки і червінці поступово наповнювали кишені його мундира. Тільки один раз "прокол" трапився з якимось скнарою на"Москвичі" - і машина на диво справна, бо виїздив господар нею раз на рік, і все в нього було на місці, навіть клята "зеленька", і та не "прострочена". Тільки час марно згаяв, тож зі словами: - Як не маєш совісті, то їдь під три чорти, - довелось повернути "права". Ну нічого, на тому "Жигулю" відіграюсь, - з такими думками Сашко зупинив чергового дядька-водія і спересердя випалив:
- З вас десять рублів.
- Вибачте, за що? Я ж нічого не порушив, - не зрозумів дядько.
- Все одно давай гроші, бо як почну шукати порушення, то десяткою не обійдеться.
- Та, ради Бога, ось вам десятка, - не став сперечатися дядько.
Тут потрібно дещо перервати розповідь про Сашка і детальніше зупинитись на дядькові, що їхав на тім «Жигулику» в простенькому костюмчику, навіть без галстука, з обласного центру в далеке село провідати батьків і так легко розпрощався з червінцем. В себе на роботі той дядько теж носив міліцейські однострої. І погони носив, хоча з однією зірочкою, без просвітів, зате великою, на фоні золотистих зигзагів. Фуражка в дядька теж подібна була до Сашкової, з кокардою, тільки на чорному лакованому козиркові ще красувався орнамент з дубового листя. Такий, як на лацканах його кітеля. А взимку, на відміну від Сашкової шапки-вушанки, той дядько мав право носити каракулеву папаху. З кокардою. Да і на формених штанях по боках, на відміну від Сашкової тоненької стрічечки, в дядька червоніли широкі лампаси. В себе на роботі дядько вже давно не стояв з жезлом на дорозі, а здебільшого сидів у добротно обставленому кабінеті, куди навіть Сашкове начальство заходило, дещо втягнувши голову в плечі і чуть зігнувшись, начисто забувши про власний командний тон, натомість придаючи своєму голосу нотки солодкої патоки й улесливості.
Сашків поступок дещо змінив дядькові плани і маршрут. Отож, зробивши невеликий гак, заїхав ще він у місцевий райвідділ міліції, внісши неабиякий переполох і сум'яття в його кабінети й коридори. На відміну від недосвідченого Сашка, дядька тут впізнали одразу, навіть в цивільному костюмчику. "Поляну" терміново почали організовувати, та той видно дуже поспішав, бо тільки запитав, хто несе службу на дорозі поблизу міста.
- Сержант Сашко, - не знаючи як реагувати, відповіли в райвідділі.
- То поїдьте й заберіть його звідти, - наказав дядько, - а по дорозі погони не забудьте відірвати, бо в міліції він уже більше не працює. З цими словами сів він у свого "Жигулика", брязнув дверцятами і поїхав провідувати батьків.

Андрій ЩУРИК
Андрій
 
Повідомлення: 0
З нами з: 22 листопада 2011, 09:19

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Олесь » 13 березня 2012, 14:36

Пане Андрію! Читаю Ваші начебто сатиричні опуси і все більше схиляюся до висновку, що над вами тяжіє якийсь такий комплекс відображення нашого минулого часів СРСР лише виключно як перебування у такому собі велетенському дурдомі. Ви шановний Глазового почитайте, хоч і за компартії він мав успіх, алей увесь світ його визнав як майстра думки і дотепного слова. Так ось йому ніколи не спадало на думку чорнити ту дійсність, і малювати у творах СРСР як суцільний дурдом. Натомість він дуже заповзятливо і мистецьки майстерно викривав вади тодішнього нашого життя. Повчіться у МАЙСТРА адекватності сприйняття життя. Не завадило б Вам і журнал "Перець" тогочасний почитати. У "перчан" Вам також не завадило б повчитися. Це є Вам найпершим і найголовнішим критичним зауваженням.
Щодо описаної Вами ситуації часів "Андропівських котролів", хочу зазначити, що навіть визнаючи всі вади генсека Андропова, кадебістського апарату, і партійних функцонерів у ЦК та на місцях, не можна заперечити той факт, що люди настільки ропадлючилися, прогулюючи роботу під всіма мислимими та немислимими приводами: теща приїжджає, перепив на непередбаченій вечірці, відбили дівчину, та фінгала під оком наставили (соромно по цеху ходити), і іще щось подібне. Ціх причин було достатньо аби прости відгули, не зважаючи на виробничі завдання і графіки. Це я розказав суть проблеми дуже стисло. Звісно, що проблема була більш різноплановою. Суспільні метастази п'янства, нелегального виносу працівниками продукції і матеріалів з підприємств, байдикування у робочий час, прогульніцтва розрослися до вельми загрозливих розмірів. Кожна влада мала б вживати заходів. Не можу не погодитись, що мала місце економічно-наукова грамотність тих у описаних Вами перевірках, але певний позитивний ефект ті дії таки мали. Можливо у Славуті хтось і ходив по банях з блокнотом, оглядаючи голі зади імовірних прогульників, але у мегаполісі Харкові, де я працював за часів описаніх Вами подій, у банях облав не робили: перевірки були у гастрономах, універмагах (маленькі магазини перевірок не зазнавали), таатрах, кінотеатрах, та парках. І декого таки знаходили. Але ж був ще й такий нюанс, що цілий рік бригади працювали всі зміни у практично повному складі, і звісно що виконували і перевиконували виробничі плани (та й перекури скоротилися утричі). Тобто, не все так зле у тому було, хоча й повторюсь, що економічно - далеким від досконалості.
Ну ось візьмемо до прикладу обожнювану нами за науково-технічну просунутість Японію. Там якби почули, що працівникові потрібні перекури, відгули для зустрічань тещі, чи відходження від перепою, то гнали б його під три чорти. Запізнення там саме й рахують за секундоміром, про який Ви пишете, як про страхіття. Розпочинається робота у японському цеху з гімні фірмі, Далі прцівники сідають і працюють немов роботи ( в нас так привсьому бажанні не вийде). Так вони отримують достойну зарплату, але ж чи може змініти достойна зарплата наш менталітет настільки, щоб ми стали подібними до японців. Навряд чи. китай саме тому і стає промисловим флагманом світу, що їх ментальність є тотожною японській, І це не зважачи на те що країна пережила режим "вєлікого Мао", тобто тоталітаризм китайського зразка. Ще тридцять п'ять років тому дорослі китайці ходили у одностроях, велосипед був розкішшю, а холодидльник з телевізором технічними дивами. Тепер же ж Ви шановний маєте у своїй хаті купу техніки, виготовленоі у КНР, на чолі якого стоїт комуністична партія. По зпусках ракет і супутників китай вийшов на перше місце у світі, канцлер Німеччини вже кілька разів відвідувала КНР пропонуючи роміщення китайських інвистицвй на самих вигідних умовах, навіть державні борги Німеччини просила їх викупити, аби не втягнутися слідом за США у прірву глобальної кризи. Он воно як. Китайський інженер може собі зараз дозволити майже те саме, що і японський, але соціальні рівні поки що не співпадають. Робіники у КНР звісно що живуть біднуватенько, але ж населення у КНР є більшим за мільярд. США впісялися б давати раду такій кількості населення. Та й не забуваймо, усе давадцяте століття і століття 21-е США і Велика Британія, Франція та ін. акули економіки, отримують сирорвину і продукцію брудних підприємств з країн третього світу, де за один день працвник отримує 50 центів і живе у шалаші. у цьому криється один із найважливіших секретів успіху США та ін. Дивіться розповіді журналіста Цалієнка. Але то вже як кажуть трохи інший бік теми.
Олесь
 
Повідомлення: 0
З нами з: 12 березня 2012, 15:21

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Громадянин » 13 березня 2012, 15:19

«Читаю Ваші начебто сатиричні опуси і все більше схиляюся до висновку, що над вами тяжіє якийсь такий комплекс відображення нашого минулого часів СРСР лише виключно як перебування у такому собі велетенському дурдомі…» Ну і т. д…

Пане, Олесю. Вибачте, що втручаюсь у Вашу з Андрієм дискусію але, як влучно підібране слівце! «Велетенська божевільня»… Так, саме нею був тодішній СРСР. Хоча, признаюсь, особисто я, іноді сумую за деякими моментами свого життя в цій божевільні …
Громадянин
 
Повідомлення: 0
З нами з: 11 листопада 2011, 06:42

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Громадянин » 13 березня 2012, 15:37

Можливо, літературна майстерність Андрія, ще далека від досконалості. Втім, пан Глазовий свого часу теж починав з реалістичних оповідань. Яки його, Андрія, роки !!! :)
Громадянин
 
Повідомлення: 0
З нами з: 11 листопада 2011, 06:42

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Олесь » 13 березня 2012, 17:08

Шановний громадянине! Ви напевно свідомо не хотіли почути сутність моїх критичних зауважень до Андрія. Річ у тім, що яне маю претензій до літературності Андрієвих творів, а натомість маю претензії до його позиції очорнителя. І саме через те я наводив йому як приклад Павла Глазового, класного сатирика, але не очорнителя. І справа тут не у стилістиці чи чомусь подібному. Ну от приміром він пише за свій початок служби у армії. Прочитаєш і жахнешся, якщо ти юний, і СРСР для тебе є далекою історією: усі офіцери з якими мав справу призовник Андрій були виклчно падлюками. Яка то маячня брати хабарі з дозвіл служити. Мої четверо двоюрідних братів призивалися з Шепетівки і вони не були свідками подібної гідоти, про яку пише Андрій. Хамство мало місце, але ж хабарі за дозвіл служити ... Це вже маячня. Написана напевно для крутизни сюжету. Жодного нормального офіцера на призивному пункті не було, бо ж всі були лише мерзенниками з підлою душонкою. І це він вважає за адекватне сприйняття реалізму. Так, Радянська Армія мала вади, але ж міру треба мати, включаючи буйну фантазію. Та у Радянську Армію просто гнали (!) служити, і якщо хтось думав "поживитися" на неосвіченості чи наївності сільських хлопців, то він дуже ризикував. Невже хлопці були такими простими і наївними, що повірили буцімто перед посадкою на літак їх раптом забракували за станом здоров'я, попередні огляди ж були нормальними, якщо у лікарів виникали питання, то до збірних пунктів тих вже просто ніхто й не збирався везти. Шановні, це ж не 20-ті роки минулого століття. Та не хабарі потрібно було давати , а йти до начальника пр изовного пункту за поясненнями. А якщо то він вже такі порядки творів, то їхати наступного дня у військкомат. Ніколи не повірю, що зарахованих у команду до ГРВвН (ГСВвГ) (у НДР) могли за недавання хабаря ось так просто перед літаком турнути з команди додому, відмахнувшись як від мухи. То місцевому б воєнкому за такі "проколи" так би зад надерли, що мало не показалося. Хоч одне Андрій спромігся правдиво сказати - відкосити від служби тоді практично не виходило. Це треба було вже так батькам та родичам напружуватись, шукаючи причини відкосу, блат, зачіпки за інститут і т.ін., що відкошування від служби було просто унікальними випадками. Зате зараз з відкосами все в ажурі. Тарифи для відкосу всім зацікавленим є відомими - плати і... не служи. Тому обласні воєнкоми їздять лише на джипах і будують вілли, місцеві теж не бідують. Класно?! І без хамства ж! Бо не у дурдомі живемо?! Що Ви творите, панове?! Невже жбурляння грязюкою у своє далеко не райське , але й не таке вже потворне, як в опусах Андрія минуле, додає приємності. Згадайте мудрість про те, що народ, який забуває своє минуле (в усіх проявах життя), приречений на вимирання. Шкода, але саме так і відбувається. Бо за соцопитуваннями понад 70 % молоді воліло б виїхати з України, за умови доброї роботи і добрих умов життя до різних розвинених країн світу. Причому понад 50% навіть не хотіли б повертатися до України за умов налагодження тут економічної ситуації, тощо. Це хіба не жахає. Ось тільки криза світова нам у цій проблемі зараджує. Західні країни зараз різко зменшують квоти на мігрантів. Але то вже таки є дещо іншим боком теми.
Поділіться громадянине інформацією, хто ж з визнаних розумних і авторитетних людей прорік тей вислів ВЕЛЕТЕНСЬКА БОЖЕВІЛЬНЯ, характеризуючи СРСР. Ваш сусід по будинку, Вінокур, Пєтросян (майстри молоти любу дурню, тільки б гроші платили)? Чи може від Павла Глазового чули, того, який був реалістом.
А від Андрія я так і не почув ні слова про тих, хто проявляв у Радянський Армії благородство душі. Щедро були описані чомусь лише падлюки. А ще писав, що не в образу мовляв тим хто військовим служив.
Олесь
 
Повідомлення: 0
З нами з: 12 березня 2012, 15:21

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Віктор » 17 березня 2012, 20:35

По вул. Сокола, мікрорайон "Сонячний", біля магазину СУПЕР ЦІНА є дев'яти поверховий будинок. Пару днів по тому два хлопчика 9-10 років наблюдали одну картинку. На даху цього будинку звісивши ноги сиділи дві дівчинки 15-16 років, які шприцом кололи собі руки. Після того, як дівчата пішли, хлопчики вилізли на дах будинку та знайшли там купу шприців. Розказавши про це своїм батькам, батьки хлопців були в шоці. Шанавні правоохоронці, служба захисту дітей, шановні освітяни, цей кричащий випадок мабудь не поодинокий. Напевно Ви володієте більшою інформацією ніж я, але це вкрай небезпечно для наших маленьких дітей. На мою думку це якась демонстрація та виклик нам усім. Прошу перевірити цю інформацію та приняти до уваги. Невже ми слабі та не допоможемо цім дівчаткам. А для комунальної служби є прохання, закрити всі дахи ціх будинків, але напевно це не допоможе. Ці дівчата підуть в інше місце.
Віктор
 
Повідомлення: 0
З нами з: 07 листопада 2011, 23:23

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення Андрій » 18 березня 2012, 10:38

Олесю: Стільки розумних слів, стільки високоінтелектуальних фраз - як купа гарної облицювальної цегли, тільки конструкція чомусь не вимальовується, канви нема, червоної нитки. Краще собача будка з кострубатих дощок, або шпаківня, принаймні, всім зрозуміло. Дуже насторожує вихваляння китайського ширнепотребу.

Ризикну розмістити тут ще одне своє раніше опубліковане оповідання. Надіюсь, нічого "очорнительного" Олесь тут не побачить. Хоча на ту пору в моєму селі дійсно були всього два телефони, а у возі, як і зараз, дядьки-їздові возили не "хенессі", і навіть не томики Сергія Єсеніна, чи праці Маркса, а банальну самогонку.

Як сім баб пошептало, або вигнання бісів чудодійним прикладанням… батога.

Був оце нещодавно на місці, де колись стояла моя рідна школа. Яких тільки спогадів не навівають ті безтурботні шкільні роки. Одним із них поділюся з вами.
Ходив в цю школу один хлопчина з мого села. Молодший в сім’ї, і як часто буває з молодшими – найулюбленіший. Його, нині вже дорослого чоловіка у розквіті сил, ще й зараз називають не інакше, як в дитинстві, лагідно так – Васик. Чи то похідне від Івасика, чи від Василя, мало хто знає. Словом, Васик, то й Васик. А раз наймолодший і найулюбленіший, то він сповна користувався цими привілеями. Навчався він, щоб не сказати погано, то - не зовсім добре, правильніше – зовсім не добре. Люблячі батьки і баба винуватили в цьому кого завгодно, навіть міністерство освіти, не кажучи вже про вчителів, тільки не свого коханого Васика. Перевірити знання у нього було майже неможливо, тому, що коли Васика викликали до дошки, то він мав неабиякий хист натурально так закотити під лоба очі, побіліти, мов та крейда, яку ще встигав взяти до рук і похитуючись рівно стільки, щоб його могли вчасно підхопити, непритомнів та лантухом падав на долівку. Ну, звісно, тут було вже не до уроків. Перелякана вчителька здіймала галас, збігалась уся школа, і позаяк у ті часи про мобілки не могли навіть мріяти, щоб викликати швидку, а стаціонарний телефон був тільки у головихи на іншому кінці села, а другий ще далі «на колгоспі», то посилали когось по Васикову бабу, що жила неподалік школи. Баба, на все село лементуючи і проклинаючи, на чім світ стоїть, тих вчителів, що оце довели до такого стану бідну дитину, бігла перевальцем до школи, прихопивши баночку свяченої води і якесь засушене й також святе зілля. Після в класі, нахилившись до онука, окроплювала його тією водою, прикладала до чола зілля й шепотіла якісь молитви. Десь на другій-третій молитві Васик поволі розплющував очі, поволі вставав і йшов з бабою додому.
Само-собою розуміється, після декількох таких «спектаклів», аби уникнути непотрібного клопоту, тим паче, що батьки Васика були «при посаді», досить поважними і знаними людьми, його взагалі перестали викликати до дошки. Ставили собі «трійочки», іноді для годиться – «четвірки», аж доки в школі не з’явилася нова молоденька вчителька, щойно з педінституту. Нічого не підозрюючи, та, одного разу якось візьми й виклич Васика до дошки. Ну, тут як і слід було очікувати, дещо призабутий «спектакль» повторився за звичним сценарієм, тільки на цей раз спочатку прийшлось приводити до тями перелякану вчительку, а вже потім посилати когось по бабу. Та на цей раз «посильному» не довелось далеко бігти – підводою попри шкільне подвір’я саме їхав Васиків дід. А що вже непростий характер і круту вдачу мав старий, то йому навіть поза очі прізвисько дали – Хрін. Зачувши про «оказію», добре знаючи онука, і сердешну свою бабу, той поволі зліз зі свого нехитрого транспортного засобу, поставив на «ручняк», намотавши віжки на шкільні ворота і прихопивши замість свяченого зілля батога, зайшов у клас. (Тут навіть вода свячена не знадобилася, бо її попросту не могло бути на той час у возі. Іноді там траплялась дещо інша вода, від лукавого, що нею нерідко розраховувались з дідом односельці за виораного города).
Отож, навіть в «непритомному» стані, ледь зачувши дідові кроки, без молитовних нашіптувань і без окроплення свяченою водою Васик миттю звівся на ноги. Очевидці потім розказували, що задля закріплення терапевтичного ефекту і щоб остаточно вигнати бісів, дід замість прикладання до онукового чола свяченого зілля, декілька раз добряче приклав (правда до іншого місця, на якому той сидів за партою), звичайнісінького батога. Подейкують, що в той день дісталось навіть бабі, але стверджувати не буду, бо достеменно не знаю. Головне, що після тих дідових лікувально-виховних заходів Васик більше ніколи не непритомнів біля шкільної дошки. І надалі «трійки» та «четвірки» йому ставили цілком заслужено.

Від автора: дане оповідання в першу чергу є художнім твором, в якому змінено імена дійових осіб, а схожість подій з реальними фактами є цілком випадковою.

Андрій ЩУРИК.
Андрій
 
Повідомлення: 0
З нами з: 22 листопада 2011, 09:19

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення патріот » 18 березня 2012, 11:56

Андрію: + 100 за чергове цікаве оповідання!
Віктору: прочитавши твоє повідомлення.я сам у шоці! Невже це можливе в нашому місці? Агов.всіляки служби сімї і дітей! Ви довго будете сидіти по кабінетах і протирати свої спідниці і штани? Ждете поки знову в місті якась біда трапиться?
патріот
 
Повідомлення: 0
З нами з: 02 грудня 2011, 17:23

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення патріот » 01 червня 2012, 11:35

Агов.перелякані депутати-патріоти! Агов.міський голово! ЧОМУ НЕ СКЛИКАЄТЕ ПОЗАЧЕРГОВУ СЕСІЮ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.як це роблять інші міськради???!!! ЧОМУ НЕ МАЄ БОДАЙ МІТІНГІВ???!!! ДЕ НАШІ КОЗАКИ-В СХРОНАХ ПИЯЧАТЬ???!!!
патріот
 
Повідомлення: 0
З нами з: 02 грудня 2011, 17:23

Re: Як донести інформацію до пересічного громадянина?

Повідомлення патріот » 10 червня 2012, 17:26

У Львові проходить мітинг на захист української мови.а в Славуті знову-тиша
Сьогодні близько тисячі людей зібралися в центрі Львова на мітинг на захист української мови, організований Комітетом опору диктатурі під гаслом "Ні омоскалюванню України!".
КОЛИ Ж ПРОКИНУТЬСЯ (_Видалено Адміном__) СЛАВУТСЬКІ КОЗАКИ.ДЕПУТАТИ МІСЬКОЇ І РАЙОННОЇ РАД? ДЕ ВИ (_Видалено Адміном__) ОПОЗИЦІОНЕРИ?
патріот
 
Повідомлення: 0
З нами з: 02 грудня 2011, 17:23

Поперед.Далі

Повернутись в Форум

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron