Назвати всіх поіменно
Лише у 70-80-х роках минулого століття широкій громадкості стало відомо про те, що на околиці Славути в роки фашистської окупації існував концентраційний табір, де утримувалися полонені бійці і командири Червоної Армії. Табір розміщався у 10 триповерхових військових казармах з вересня 1941 року по січень 1944 року. Сюди звозили зі всіх фронтів поранених або хворих радянських воїнів, що потрапили в полон. Табір мав назву Гросс-лазарет Славута. Табір 301 .
Адміністрація, німецькі лікарі й охорона Гросс-лазарету проводили масове винищення радянських військовополонених, створивши нестерпні умови проживання: спеціального режиму голоду, скупченості та антисанітарії, застосування катувань та прямих вбивств, позбавлення хворих і поранених лікування та примушування вкрай виснаже.них людей до тяжкої праці.
Німецькі лікарі навмисне поширювали інфекційні хвороби, хворих на висипний тиф, туберкульоз, дизентерію, поранених з важкими та легкими ушкодженнями розміщували в одному блоці. Проводилися різного роду експерименти над можливостями людського організму.
Добовий харчовий раціон військовополонених складався з 250 грамів ерзац-хліба та двох літрів, так званої, баланди. Ер.зац-хліб випікали із спеціального борошна, доставленого з Німеччини. Судово-медичною та хіміч.ною експертизами, а також аналізом, зробленим інститутом хар.чування Наркомздоров’я СРСР, встановлено, що борошно являло со.бою полову з мізерною домішкою крохмалю. Харчування подібним хлібом спричиняло голодування, дистрофію, поширення важких кишково-шлункових захворювань, що призводило до масової смертності людей.
Під час медичного огляду у січні 1944 року 525 визволених військовополонених Гросс-лазарету у 435 встановлено крайній ступінь виснаження, у 59 – ускладнений перебіг ран, у 31 . нервово-психічний розлад. Судово-медична експертиза на підставі внутріш.нього дослідження 112 і зовнішнього огляду 500 ексгумованих трупів прийшла до висновку, що адміністрація і німецькі лікарі лазарету створили такий режим, за якого неминуча майже поголовна смертність хворих і поранених. Основними причинами смерті військовополонених експерти встановили: виснаження крайнього ступеня, інфекційні захворювання, заподіяння ран з автоматів і холодною зброєю. Такої смертності, яка була у лазареті, не знав жоден інший .лікувальний. заклад.
Згідно Повідомлення надзвичайної державної комісії по встановленню і розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників, вчинених в Гросс-лазареті (м. Славута) від 03 серпня 1944 року у концтаборі знищено до 150 тис. офіцерів і бійців Червоної Армії. Комісією поряд військового містечка виявлено 638 могил масових поховань.
У повоєнні роки десятиліттями не проводилося належної роботи по догляду за могилами та встановленням імен загиблих. Багато років це священне місце було в занедбаному стані, в рідких випадках тут покладалися квіти у дні пам.ятних дат. Кладовище як слід не доглядалося, зникли сліди братських могил, територія заросла чагарниками.
Ситуація докорінно змінилася, коли за справу взявся нинішній міський голова Василь Богданович Сидор. Протягом 2006-2007 років на кладовищі проводились об.ємні роботи по його впорядкуванню. Сьогодні на насипаному кургані стоїть новий пам.ятник, у пам.ятні дні тут горить вічний вогонь , на території розбиті доріжки з твердим покриттям.
За пропозицією міського голови В.Б.Сидора працівниками музею списки були розіслані Раді Міністрів Криму, всім обласним державним адміністраціям України, міським радам Києва та Севастополя з проханням опублікувати їх в обласних газетах.
Слід відмітити, що наші прохання знайшли гарячу підтримку в багатьох обласних державних адміністраціях та обласних радах. На адресу музею стали надходити листи з уточненнями даних про загиблих, газети з опублікованими списками. Особливо зворушливо було отримати листи або спілкуватись по телефону з дітьми та внуками, які з публікацій, вперше за 65 років, довідалися, де загинули їхні рідні.
Ось який лист надійшов з Київщини на адресу музею від Бортника О. О., батько якого загинув у таборі:
Добрий день шановні працівники Славутського історичного музею.
З великою несподіванкою і великим сумом прочитали у газеті Київська правда списки загиблих у таборі Гросс-лазарет Славута. Табір 301 . Серед загиблих, ми знайшли прізвища нашого батька і дідуся Бортника Олександра Савовича, який дійсно народився в 1911 році в селі Тернівка Кагарлицького р-ну Київської обл. З болем у серці читали рядки про те як полонених утримували у таборі, знущалися над ними.
Коли почалася ВВв Олександр Савович пішов одним з перших на фронт, дома залишилися дружина . Бортник Марія Федорівна, 1914 року народження, та двоє синів: Володимир . 1937 р.н. та Олексій . 1940 р.н . Після війни Марія Федорівна отримала звістку Пропав безвісти і всі ми так і думали до цього часу.До кінця своїх днів Марія Федорівна залишилась вірною Олександру Савовичу, вона померла у 1990 році. На даний час є живий менший син Олексій і його дружина . Лідія.Дуже вдячні всім працівникам музею, всім тим, хто чимось зв.язаний із цією роботою, за їх величезний труд, витримку, безмежну любов до своєї праці. Може колись настане стабільність у нашій державі, і всі ми відвідаємо Ваш музей і могилу нашого дорогого дідуся, батька.І ще раз . велике Вам людське спасибі!
У 2008 році на адресу міської ради та музею прийшло понад 50 листів від обласних державних адміністрацій, редакцій обласних газет, від ветеранських організацій і виконкомів місцевих рад, від учнівських пошукових загонів, а найбільше . від дітей, онуків, родичів тих, хто загинув на Славутчині. В музей поступило біля двох десятків дзвінків. Того ж року 52 родичі приїхали в Славуту з України, Білорусії, Росії та Казахстану, щоб вшанувати пам.ять своїх близьких.
І сьогодні не припиняють надходити листи та дзвінки з вдячністю від родичів загиблих.
У 2007 році Поле Пам.яті на околиці Славути одержало статус Міжнародного меморіалу жертв Другої світової війни, куди планується пере захоронення останків солдатів країн учасниць війни 1941-1945 рр., що загинули на Правобережжі України.
Наступним етапом стало перепоховання 22 червня 2007 року 685 в.язнів Гросс-лазарету та 15 останків радянських військовополонених, виявлених на місці колишнього тимчасового фашистського табору для військовополонених по провулку Шевченка міста. В урочистостях з нагоди перепоховання взяв участь екс-міністр Оборони України А.С. Гриценко.
2 вересня 2007 року в присутності представників семи посольств країн Європи на Полі Пам.яті проведено перепоховання 122 останків радянських солдатів, 70 німців, 20 угорців, 5 австрійців, 1 словак та 1 невідомого, що загинули на території Вінницької області та 26 останків німецьких солдатів, які утримувалися у таборі для військовополонених у місті Славуті.
2 вересня 2008 року на Міжнародному меморіалі жертв війни перепоховані 993 останки радянських солдатів, загиблих у Вінниці, та 226 німецьких солдатів, привезених із Пущі-Водиці, що під Києвом.
8 травня Президент України Віктор Ющенко в м. Славута, на Міжнародному меморіальному комплексі “Поле пам’яті”, взяв участь у церемонії перепоховання останків військовополонених, полеглих у Другій світовій війні – жертв фашистського концентраційного табору “Шталаг 329” і концентраційного табору “Гросс-лазарет-301”.У заході взяли участь ветерани війни, міністр оборони Юрій Єхануров, заступник глави Секретаріату Президента Роман Безсмертний, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України Сергій Кириченко, керівники Хмельницької та Вінницької облдержадміністрацій, військовослужбовці ЗСУ, міський голова В. Сидор, представники громадських організацій, релігійних конфесій, місцеві мешканці. Глава держави і учасники заходу вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та поклали до центрального монументу меморіалу вінки та квіти. У рамках заходу за воїнами, загиблими у фашистських концтаборах, представниками різних релігійних конфесій була відслужена панахида.Після панахиди в братську могилу були опущені останні шість домовин з останками загиблих. Учасники церемонії віддали останні почесті загиблим воїнам і кинули до братської могили по жмені землі. Церемонія завершилася виконанням Державного Гімну України, військовим салютом та маршем воїнів почесної варти.
В останні роки святкування 9 травня тісно переплітається зі вшанування пам.яті загиблих у Гросс-лазареті під час фашистської окупації. До міста приїжджають родичі померлих полонених, які мають можливість побачити місто, відвідати територію колишнього концтабору, ознайомитися з музейними експозиціями, присвяченими Гросс-лазарету , вшанувати пам’ять своїх рідних.
С. Андрощук