ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДИСКРИМІНАЦІЯ ?

Президентом, Прем’єр-міністром, головою Верховної Ради України було заявлено на весь світ, що до 07 грудня 2017 року буде прийнято ряд законів, про які ведеться розмова уже не один рік.

Як і слід було очікувати – жоден закон (зміни до нього) не був прийнятий – ні «Про місцеве самоврядування в Україні», ні про внесення змін до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст обласного значення, ні про “Про муніципальну варту”, ні розпорядження “Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад” тощо. Попри це, за крайньою потребою, зміни до Конституції для можливості призначення генерального прокурора без відповідної освіти здійснюються за один день.

Відтак, запитання лише одне – чому? Якщо влада так декларує бажання створити фінансову та територіальну децентралізацію, чому четвертий рік поспіль відкрито вводить в оману український народ?

В Україні налічується 187 міст обласного значення,  які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, кадровий потенціал, комунальне господарство, значний житловий фонд та в яких проживає понад 23 млн. жителів. Ці міста свідомо були викинуті з процесу.

Славутська об’єднана територіальна громада була створена ще у серпні 2015 року. Згідно з рішенням Хмельницької обласної ради від 13.08.2015р. №15-33/2015 до неї увійшло 21 село, виключно Славутського району. Чому жителі сіл Марачівка, Іванівка, Пузирки, Жуків, Бачманівка, Варварівка, Голики, Ногачівка, Цвітоха, Кам’янка, Ташки, Губельці, Волиця, Хоровиця, Миньківці, Романіни, Шевченко, Хоровець, Гута, Пашуки, Дятилівка не отримують жодної копійки?

Двадцять вісім достатньо перспективних об’єднаних територіальних громад з сімнадцяти областей України рішенням Комісії не були допущені до виборів. ЦВК проігнорувала природне право жителів цих громад самостійно вирішувати, як їм краще об’єднуватися та позбавила можливості на самостійний розвиток, додаткові повноваження та ресурси.

А у 24-й статті Конституції України говориться про те, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі і за місцем проживання.

Чому громади, які мають такі ж самі конституційні права, не можуть спокійно розвиватися? Вони що, окуповані, “чорними дошками” позначені, чи знаходяться в заставі політиків? Можливо це все пов’язано з бажанням вплинути на виборчий процес, або ж на розподіл і використання землі без людей?

Як може в державі, де всі люди і громади рівні перед законом, панувати відкрита, за територіальною ознакою дискримінація, яка породжує антагонізм відношень? Сьогодні одним дають право розпоряджатися землею, а іншим ні, вишукуючи юридичні «шпарини» в законі. ОТГ мають це право, а сільські громади, які все життя живуть і працюють на своїй же землі позбавлені його. Чому одним виділяють кошти на розвиток, а іншим ні? Чому громади, які сьогодні наповнюють бюджет України майже на 80 відсотків не мають можливості на отримання додаткових коштів, а їх лише навантажують зобов’язаннями, які повинна виконувати держава?

Механізм розподілу коштів сьогодні нагадує те, як Попандопуло з кінофільму «Весілля в Малинівці» ділив скриню з одягом.

Такі відношення були в 30-х роках під час Голодомору, в період продрозкладки. Невже історія так нічому не навчила нашу владу?

Україна повинна стати сильною і розвиненою європейською державою, головними принципами якої буде визнання верховенства права, справедливі закони, їх чесне (однакове для всіх) застосування.

Будувати сильну державу можливо лише на основі сильного місцевого самоврядування, так як у всіх демократичних державах місцеве самоврядування – це найефективніший орган управління територіальними громадами.

На превеликий жаль, поки держава не надала реальних повноважень територіальним громадам, як це передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування. Відтак, говорити про його якісний подальший розвиток в Україні не доводиться…

Голова Хмельницького РВ АМУ, міський голова м.Славута, Василь Сидор